Фармакотерапія й профілактика болю
По сучасних поданнях, біль можна розглядати як своєрідне відчуття, що формується в центральній нервовій системі у відповідь на сильні або сверхсильные подразники (механічні, хімічні й температурні). По П. А. Анохіну (1958), "біль - це своєрідний психічний стан людини, що визначається сукупністю фізіологічних процесів у центральній нервовій системі, викликаних до життя яким-небудь сверхсильным або руйнівним роздратуванням".

Відповідно до французького невролога Бодуэну "біль - це не що інше, як діяльність нервових центрів, збуджених виниклої на периферії роздратуванням" (цит. по Г. Н. Кассилю, 1969). Інші автори дають приблизно таке ж визначення болю. На цій підставі можна укласти, що біль є суб'єктивне відчуття, що відбиває об'єктивну реальність роздратування або патологічної зміни в тканинах і їхнього відбиття в центральній нервовій системі

Спірними залишаються також питання про сприймаючі апарати, що проводять шляхах і центрах, що формують біль. Однак в останні роки в даній області зроблений значний крок уперед, особливо у вивченні фізіологічної ролі ретикулярної формації. Установлено, що весь процес виникнення болючого почуття зводиться до його сприйняття, проведенню й відчуттю, тобто складається із трьох частин: 1) системи рецепторів (від латинського recipere - приймати, брати); 2) чутливих провідних шляхів; 3) коркових центрів, що формують болюче почуття

Рецептори - специфічні нервові утворення, здатні сприймати різноманітні роздратування із зовнішнього й внутрішнього середовища й трансформувати енергію зовнішнього роздратування в процес нервового порушення. Термін "рецептор" уперше ввів у літературу англійський фізіолог Шеррингтон (1906), що поклав початок нижчеподаної класифікації

Залежно від місця сприйняття роздратування рецептори ділять на:

а) экстероцепторы, або экстерорецепторы (від латинського exter - зовнішній), що сприймають роздратування зовнішнього миру від слизуватих оболонок, шкірної й підшкірної клітковини;

б) пропріоцептори, або проприорецепторы (від латинського proprius - власний), що сприймають
роздратування від м'язів, сухожиль, фасций, суглобних сумок;

в) интероцепторы, або интерорецепторы (від латинського interns - внутрішній), що сприймають роздратування із внутрішнього середовища організму
Фармакотерапія
Нейролептические засобу Ці фармакологічні речовини роблять складна й різноманітна дія на функції центральної й периферичної нервової системи. Раніше їх називали нейроплегиками. Термін "нейроплегия" (від...
М'язові релаксанти Речовини, здатні знижувати тонус поперечнополосатых м'язів аж до їхнього повного паралічу, одержали назву миорелаксантов, або курареподобных засобів. Кураре, або стрельный отрута, здавна залучав...
Інше


Контактні дані
Київ, Академіка Скрябіна вул., 25
Телефон: +38 (044) 797 45 54
Телефон: +38 (044) 707 11 54
Класифікація знеболюючих засобів Біль був основною перешкодою на шляху розвитку хірургічної науки. Ще із древніх часів лікарі намагалися перебороти болючий бар'єр, особливо при хірургічних втручаннях, тому що хворий гинув від травматичного шоку. На перших етапах розвитку...
Неінгаляційні наркотичні засоби Препарати цієї групи вводять в організм, минаючи дихальні шляхи. У зв'язку із цим розрізняють наступні види неінгаляційного наркозу: внутрішньовенний, внутріартеріальний, внутрім'язовий, підшкірний, внутрікишковий, або ректальний, внутрікістковий...
Фармакотерапія й профілактика болю
По сучасних поданнях, біль можна розглядати як своєрідне відчуття, що формується в центральній нервовій системі у відповідь на сильні або сверхсильные подразники (механічні, хімічні й температурні). По П. А. Анохіну (1958), "біль - це своєрідний психічний стан людини, що визначається сукупністю фізіологічних процесів у центральній нервовій системі, викликаних до життя яким-небудь сверхсильным або руйнівним роздратуванням".

Відповідно до французького невролога Бодуэну "біль - це не що інше, як діяльність нервових центрів, збуджених виниклої на периферії роздратуванням" (цит. по Г. Н. Кассилю, 1969). Інші автори дають приблизно таке ж визначення болю. На цій підставі можна укласти, що біль є суб'єктивне відчуття, що відбиває об'єктивну реальність роздратування або патологічної зміни в тканинах і їхнього відбиття в центральній нервовій системі

Спірними залишаються також питання про сприймаючі апарати, що проводять шляхах і центрах, що формують біль. Однак в останні роки в даній області зроблений значний крок уперед, особливо у вивченні фізіологічної ролі ретикулярної формації. Установлено, що весь процес виникнення болючого почуття зводиться до його сприйняття, проведенню й відчуттю, тобто складається із трьох частин: 1) системи рецепторів (від латинського recipere - приймати, брати); 2) чутливих провідних шляхів; 3) коркових центрів, що формують болюче почуття

Рецептори - специфічні нервові утворення, здатні сприймати різноманітні роздратування із зовнішнього й внутрішнього середовища й трансформувати енергію зовнішнього роздратування в процес нервового порушення. Термін "рецептор" уперше ввів у літературу англійський фізіолог Шеррингтон (1906), що поклав початок нижчеподаної класифікації

Залежно від місця сприйняття роздратування рецептори ділять на:

а) экстероцепторы, або экстерорецепторы (від латинського exter - зовнішній), що сприймають роздратування зовнішнього миру від слизуватих оболонок, шкірної й підшкірної клітковини;

б) пропріоцептори, або проприорецепторы (від латинського proprius - власний), що сприймають
роздратування від м'язів, сухожиль, фасций, суглобних сумок;

в) интероцепторы, або интерорецепторы (від латинського interns - внутрішній), що сприймають роздратування із внутрішнього середовища організму