Наркотичні анальгетики
Морфін (від грецького Морфеус - бог сну й сновидінь у давньогрецькій міфології) - основний алкалоїд опію. Зміст його в опії залежно від сорту маку коливається від 3 до 25%. Відкрито препарат в 1806 р. німецьким аптекарем Сертюрнером, що і назвав його морфіном. Хімічна будова встановлена лише в 1925 р. Галлендом і Робинсоном. У хімічному відношенні є гідрованим, а потім окисленим фенантреном.

У молекулі морфіну втримується два гідроксили: фенольний (в 3-м положенні) і алкогольний (в 6-м). Знеболюючі властивості препарату залежать від фенольного гідроксилу, а другий гідроксил послабляє гнітюча дія його на центральну нервову систему. У цей час розроблений синтетичний спосіб одержання морфіну з макової соломки, однак цей спосіб економічно не вигідний (К. С. Шадурский і ін., 1961, 1963).

У медичній практиці використовують солянокислу сіль морфіну - Morphini hydrochloridum. Являє собою голчасті кристали або білий кристалічний порошок, що злегка жовтіє при зберіганні. Повільно розчиняється у воді, важко - в 95° спирті й дуже мало - у хлороформі й ефірі. Розчини стерилізують текучою парою при 100° протягом 30 хв. Форма випуску: порошок, таблетки по 0,01 г, ампули по 1 мол 1% розчину Строк придатності порошку, а ампульного розчину - 3 роки й додатково ще один рік після перевірки

Примітка. Державною фармакопеєю X видання передбачений випуск 5% розчину морфіну в ампулах по 1 і 10 мол (тільки для ветеринарних цілей!). Вища разова доза для дорослих усередину й підшкірно 0,02 г, добова - 0,05 р. Дія. Морфін є основним представником анальгезирующих засобів. Остаточна природа його дії не встановлена й по сьогодення час

Місцевою дією морфін не володіє. При підшкірному введенні добре й швидко всмоктується в кров, роблячи при цьому виражена багатобічна вибірна дія на центральну нервову систему. Максимальна дія розвивається в середньому через 60 хв, а при внутрішньовенному введенні - через 20 хв і триває 3-5 годин. Уже в дозі 0,005-0,01 г (5-10 мг) у людей викликає апатію, байдужність до навколишнього світу, знімає почуття страху, хвилювання

Свідомість і мислення не порушує. Однак у деяких осіб морфін у терапевтичних дозах замість апатії викликає ейфорію. Таким хворим у жодному разі не можна повторно вводити морфін, тому що в них швидко виникає звикання, а потім пристрасть (лікарська залежність) до препарату - морфінізм. Почуття болю, якщо воно було, притупляється
Фармакотерапія
Нейролептические засобу Ці фармакологічні речовини роблять складна й різноманітна дія на функції центральної й периферичної нервової системи. Раніше їх називали нейроплегиками. Термін "нейроплегия" (від...
М'язові релаксанти Речовини, здатні знижувати тонус поперечнополосатых м'язів аж до їхнього повного паралічу, одержали назву миорелаксантов, або курареподобных засобів. Кураре, або стрельный отрута, здавна залучав...
Інше
валютный заработок в интернете сайты для заработка в интернете на кликах

коды tembo the badass elephant
Контактні дані
Київ, Академіка Скрябіна вул., 25
Телефон: +38 (044) 797 45 54
Телефон: +38 (044) 707 11 54
Класифікація знеболюючих засобів Біль був основною перешкодою на шляху розвитку хірургічної науки. Ще із древніх часів лікарі намагалися перебороти болючий бар'єр, особливо при хірургічних втручаннях, тому що хворий гинув від травматичного шоку. На перших етапах розвитку...
Неінгаляційні наркотичні засоби Препарати цієї групи вводять в організм, минаючи дихальні шляхи. У зв'язку із цим розрізняють наступні види неінгаляційного наркозу: внутрішньовенний, внутріартеріальний, внутрім'язовий, підшкірний, внутрікишковий, або ректальний, внутрікістковий...
Наркотичні анальгетики
Морфін (від грецького Морфеус - бог сну й сновидінь у давньогрецькій міфології) - основний алкалоїд опію. Зміст його в опії залежно від сорту маку коливається від 3 до 25%. Відкрито препарат в 1806 р. німецьким аптекарем Сертюрнером, що і назвав його морфіном. Хімічна будова встановлена лише в 1925 р. Галлендом і Робинсоном. У хімічному відношенні є гідрованим, а потім окисленим фенантреном.

У молекулі морфіну втримується два гідроксили: фенольний (в 3-м положенні) і алкогольний (в 6-м). Знеболюючі властивості препарату залежать від фенольного гідроксилу, а другий гідроксил послабляє гнітюча дія його на центральну нервову систему. У цей час розроблений синтетичний спосіб одержання морфіну з макової соломки, однак цей спосіб економічно не вигідний (К. С. Шадурский і ін., 1961, 1963).

У медичній практиці використовують солянокислу сіль морфіну - Morphini hydrochloridum. Являє собою голчасті кристали або білий кристалічний порошок, що злегка жовтіє при зберіганні. Повільно розчиняється у воді, важко - в 95° спирті й дуже мало - у хлороформі й ефірі. Розчини стерилізують текучою парою при 100° протягом 30 хв. Форма випуску: порошок, таблетки по 0,01 г, ампули по 1 мол 1% розчину Строк придатності порошку, а ампульного розчину - 3 роки й додатково ще один рік після перевірки

Примітка. Державною фармакопеєю X видання передбачений випуск 5% розчину морфіну в ампулах по 1 і 10 мол (тільки для ветеринарних цілей!). Вища разова доза для дорослих усередину й підшкірно 0,02 г, добова - 0,05 р. Дія. Морфін є основним представником анальгезирующих засобів. Остаточна природа його дії не встановлена й по сьогодення час

Місцевою дією морфін не володіє. При підшкірному введенні добре й швидко всмоктується в кров, роблячи при цьому виражена багатобічна вибірна дія на центральну нервову систему. Максимальна дія розвивається в середньому через 60 хв, а при внутрішньовенному введенні - через 20 хв і триває 3-5 годин. Уже в дозі 0,005-0,01 г (5-10 мг) у людей викликає апатію, байдужність до навколишнього світу, знімає почуття страху, хвилювання

Свідомість і мислення не порушує. Однак у деяких осіб морфін у терапевтичних дозах замість апатії викликає ейфорію. Таким хворим у жодному разі не можна повторно вводити морфін, тому що в них швидко виникає звикання, а потім пристрасть (лікарська залежність) до препарату - морфінізм. Почуття болю, якщо воно було, притупляється