Таким чином, нейроплегики лише знижують функції центральної й периферичної нервової системи, розслаблюють кістякову мускулатуру, не виключаючи свідомості. Тому термін "нейроплегия" у цей час замінений "нейролепсией". Ці засоби ще називають психолептиками, антифобиками й транквілізаторами
Відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони здоров'я (1966) нейроплегики називають нейролептиками (антипсихічними засобами). За широкий спектр дії (усувають психози й змінюють функції вегетативної нервової системи) їх раніше називали більшими транквілізаторами (від латинського tranquillare - заспокоювати), атарактиками (від грецького ataraxia - незворушність, спокій, байдужість). До цієї групи ставляться також анксиолитические засобу, раніше іменовані малими транквілізаторами (від латинського anxietas - страх, занепокоєння).Вони знімають почуття туги, тривоги, напруги й мало впливають на функції вегетативної нервової системи. Крім того, нейролептики потенціюють дію наркотиків, анальгетиків, курарных і ганглиоблокирующих засобів. Вони широко використовуються в анестезіології для посилення знеболювання, особливо більші нейролептики - похідні фенотіазіну, тиоксантена й бутирофенона.
Похідні фенотіазіну. Фенотіазін був синтезований німецьким хіміком Бернстеном в 1883 р. З 1938 р. його почали використовувати у ветеринарній практиці як противоглистное засіб. В 1945 р. Гарперн виявив, що похідні фенотіазіну володіють антигистаминными властивостями. Після цього почалося ретельне фармакологічне дослідження похідних даного класу
Було показано, що поряд з антигистаминной активністю похідні фенотіазіну мають широкий спектр фармакологічної дії. У результаті цих досліджень в 1950 р. Шарпентье синтезував, а Курвуазье (Франція) вивчив аминазин. Останній знайшов широке застосування в клініці і є родоначальником нейролептиків. У СРСР аминазин синтезували М. Н. Щукина й Н. В. Савицький