Засобу для комбінованого знеболювання
Відомо, що ефір для наркозу викликає тривалу стадію порушення й наркоз достатньої глибини й тривалості. Щоб уникнути неприємної стадії порушення, введення в наркоз роблять за допомогою неінгаляційних наркотиків. Підсумовування звичайно спостерігається в тих препаратів, які діють на ті самі клітинні елементи однонаправленно (правило Бюрги). Таким чином, аддиция дозволяє замаскувати або послабити небажана дія лікарського препарату

Варіант другої. При комбінованому призначенні двох або декількох речовин кінцевий ефект дії менше їхньої суми. Іншими словами, дія однієї речовини послабляється або навіть нейтралізується дією іншого. Таке явище називають антагонізмом. Розрізняють наступні види антагонізму

Хімічний антагонізм - це коли лікарські речовини вступають у хімічну взаємодію. У результаті відбувається інактивація речовин і утворяться недіяльні продукти. Цей принцип широко використовують у практиці для лікування різних отруєнь-так звана антидотная терапія. Наприклад, при отруєнні кислотами використовують слабкі луги й навпаки; при отруєнні солями важких металів - унитиол; при отруєнні солями магнію - препарати кальцію й т.д.

Даний вид антагонізму використовують також при захворюванні шлунково-кишкового тракту. Так, при гіперсекреції шлунка вживають харчову соду, а при ахілії - соляну кислоту. Антидотная терапія має винятково важливе значення для клінічної практики. На жаль, хімічних антидотів лікарських засобів дуже мало.

Фізичний антагонізм залежить від фізичних властивостей речовини. При ньому звичайно відбувається адсорбція однієї речовини на поверхні іншого. Класичним прикладом може служити активоване вугілля. У результаті спеціальної обробки він має велику поверхню зіткнення й адсорбційних властивостей. Здатний поглинати рідкі, тверді й газоподібні речовини. Тому його називають універсальною протиотрутою

Фізіологічний антагонізм розрізняють прямій і непрямий. При прямому антагонізмі дві лікарських речовини діють на ті самі клітинні елементи, але прямо протилежно. Цим видом антагонізму досить широко користуються в клінічній практиці. Наприклад, при отруєнні наркотиками призначають тонізуючі засоби й навпаки; при отруєнні холиномиметиками - холинолитики й т. д.
Фармакотерапія
Нейролептические засобу Ці фармакологічні речовини роблять складна й різноманітна дія на функції центральної й периферичної нервової системи. Раніше їх називали нейроплегиками. Термін "нейроплегия" (від...
М'язові релаксанти Речовини, здатні знижувати тонус поперечнополосатых м'язів аж до їхнього повного паралічу, одержали назву миорелаксантов, або курареподобных засобів. Кураре, або стрельный отрута, здавна залучав...
Інше


Контактні дані
Київ, Академіка Скрябіна вул., 25
Телефон: +38 (044) 797 45 54
Телефон: +38 (044) 707 11 54
Класифікація знеболюючих засобів Біль був основною перешкодою на шляху розвитку хірургічної науки. Ще із древніх часів лікарі намагалися перебороти болючий бар'єр, особливо при хірургічних втручаннях, тому що хворий гинув від травматичного шоку. На перших етапах розвитку...
Неінгаляційні наркотичні засоби Препарати цієї групи вводять в організм, минаючи дихальні шляхи. У зв'язку із цим розрізняють наступні види неінгаляційного наркозу: внутрішньовенний, внутріартеріальний, внутрім'язовий, підшкірний, внутрікишковий, або ректальний, внутрікістковий...
Засобу для комбінованого знеболювання
Відомо, що ефір для наркозу викликає тривалу стадію порушення й наркоз достатньої глибини й тривалості. Щоб уникнути неприємної стадії порушення, введення в наркоз роблять за допомогою неінгаляційних наркотиків. Підсумовування звичайно спостерігається в тих препаратів, які діють на ті самі клітинні елементи однонаправленно (правило Бюрги). Таким чином, аддиция дозволяє замаскувати або послабити небажана дія лікарського препарату

Варіант другої. При комбінованому призначенні двох або декількох речовин кінцевий ефект дії менше їхньої суми. Іншими словами, дія однієї речовини послабляється або навіть нейтралізується дією іншого. Таке явище називають антагонізмом. Розрізняють наступні види антагонізму

Хімічний антагонізм - це коли лікарські речовини вступають у хімічну взаємодію. У результаті відбувається інактивація речовин і утворяться недіяльні продукти. Цей принцип широко використовують у практиці для лікування різних отруєнь-так звана антидотная терапія. Наприклад, при отруєнні кислотами використовують слабкі луги й навпаки; при отруєнні солями важких металів - унитиол; при отруєнні солями магнію - препарати кальцію й т.д.

Даний вид антагонізму використовують також при захворюванні шлунково-кишкового тракту. Так, при гіперсекреції шлунка вживають харчову соду, а при ахілії - соляну кислоту. Антидотная терапія має винятково важливе значення для клінічної практики. На жаль, хімічних антидотів лікарських засобів дуже мало.

Фізичний антагонізм залежить від фізичних властивостей речовини. При ньому звичайно відбувається адсорбція однієї речовини на поверхні іншого. Класичним прикладом може служити активоване вугілля. У результаті спеціальної обробки він має велику поверхню зіткнення й адсорбційних властивостей. Здатний поглинати рідкі, тверді й газоподібні речовини. Тому його називають універсальною протиотрутою

Фізіологічний антагонізм розрізняють прямій і непрямий. При прямому антагонізмі дві лікарських речовини діють на ті самі клітинні елементи, але прямо протилежно. Цим видом антагонізму досить широко користуються в клінічній практиці. Наприклад, при отруєнні наркотиками призначають тонізуючі засоби й навпаки; при отруєнні холиномиметиками - холинолитики й т. д.